Чотири роки тому цей день назавжди розділив наше життя на «до» та «після». Сьогодні ми згадуємо початок повномасштабного вторгнення. День, коли замість голосів лекторів в авдиторіях Каразінського університету та по всій країні ми почули вибухи, а замість медичних халатів багатьом з наших колег довелося вдягнути бронежилети.

Для вищої медичної освіти в стінах Каразінського університету ці роки стали випробуванням не лише на знання, а й на людяність. Ми продовжуємо працювати в Харкові, в стінах рідного університету, тому що каразінці стали до лав Збройних сил України та боронять суверенітет України; тому що десятки наших студентів, колег, друзів загинули у вогнищі цієї війни; тому що наші викладачі продовжують вчити, а студенти вчитися попри всі виклики сьогодення; тому що Каразінській встояв і продовжує сталий розвиток вищої освіти та науки в Україні.

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу. Ми шануємо колег-медиків, які стали янголами-охоронцями на фронті. Ми дякуємо захисникам та захисницям України за можливість вчити та навчатись, лікувати та одужувати, мріяти і досягати.

Харків – місто-герой!
Каразінський – університет незламних!
ІІ медичний – факультет тих, хто обирає життя та майбутнє!
Вистоїмо! Вилікуємо! Переможемо!